Стихи

На пути урочицы,
под путь урока.
Что урок сказал
урочица говорит,
лебедь
Миланские урочицы в гору.

1.
Ай, море, Ай! Что это, море, что? Кто это там?
/ Эхо/

2.
Скажи матери: пьют, пьют;
а мать их спрашивает: Кто, кто?
/ Цыплята и квочка/

Він прокинувся, очі розплющує…
Легко й пружньо, мов барс підіймається
І країну, що знав – наймогутніша,
Пильним поглядом він обдивляється.

В полон бере видіння мимоволі,
Як, відірвавшись од меча й сохи,
Стояли русичі в Сварожім колі,
І говорили мудреці-волхви:

Горить над Богом вогнище іскристо,
Яскріють зорі в росяній траві
Й вплітаються мов блискітки в намисто
Мелодії забуті і нові.

Ніжні і чисті мої україночки,
Дивлюсь на вас – і німіють слова,
Ви – на траві кришталеві росиночки,
Кожна із вас – це Зоря світова.

Хто сказав, що ми діти Євині,
Що походимо з жебраків?
Ми народжені королевами
Сотні тисяч тому років.

Чаклує волхв.
Зійшлись русини в коло -
Зібрались для молитви чи славби?.
Чаклує волхв, а чи чарує долю,
Чи кличе вільний люд до боротьби?!

Розстелилися луки Сварожії
На Землі – в щонайкращім з світів,
Розселилися правнуки Божії
Від Карпат до Уральських хребтів.

Косматые гривы и чёрная бронь.
В доспехах – не латы, в очах – не огонь,-
Горит под бровями небес бирюза
И русые кудри туманят глаза.

Страница 36 из 39

Часть 1

Заговоры. Сербы из Косово и Метохии