В полон бере видіння мимоволі

В полон бере видіння мимоволі,
Як, відірвавшись од меча й сохи,
Стояли русичі в Сварожім колі,
І говорили мудреці-волхви:

“Богів славімо сущих, сестри й браття,
Хай щедриться життєва круговерть,.
Очистіть тіло й душу над багаттям –
Нехай пітьма й зневіра підуть геть!

Боги правічні Прави, Яви й Нави,
Ви вищі від усякої хвали,
Вділіть нам дещицю своєї сили й слави,
Щоб ми наш край од лих оберегли.

Не знали ми ні підлості, ні зради –
І в цьому наша велич і могуть.
Нехай же й наших правнуків ці вади
Десятими стежками обминуть.

Хай не затьмарять зір багатства шори,
І, зронені з ворожої руки,
Отруйні зерна рабської покори
Зачахнуть, не проклюнувшись в ростки!”

Пливе у далеч Бог, горить багаття – 
Як віщий символ вічного життя.
Очистіть власні душі, сестри й браття,
Від скверни, від зневіри й сум’яття».